Президент України Володимир Зеленський через вторгнення Росії звернувся до народу Білорусі.
Ці мої слова будуть звернені до громадян Білорусі. Сьогодні вас усіх кличуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати на референдумі. Це могло б бути звичайним політичним процесом. Але зараз точно не може бути нічого звичайного. Наразі ухвалюються рішення зовсім іншого рівня.
Минула ніч в Україні була жорстокою. Знову обстріли. Знову бомбардування житлових кварталів, громадянської інфраструктури. На сьогодні немає жодного об'єкта в країні, який окупанти не вважали б для себе допустимою метою. Вони воюють проти всіх. Вони воюють проти всього живого – проти дитячих садків, проти житлових будинків та навіть проти машин швидкої допомоги. Вони застосовують реактивну артилерію, ракети проти цілих міських районів, де немає і ніколи не було жодної військової інфраструктури. Васильків, Київ, Чернігів, Суми, Харків та багато інших міст України виживають у таких умовах, які останній раз були на нашій та на вашій землі під час Другої світової війни.
Але у війні, яка зараз йде, ви з нами не на одному боці. На жаль. З вашої території війська Російської Федерації запускають ракети в Україні. З вашої території вбивають наших дітей, руйнують наші будинки, намагаються висадити в повітря все, що було збудовано за десятиліття – і, до речі, не лише нами, а й нашими батьками, нашими дідами. І все це теж де-факто референдум для вас, білоруси. Ви вирішуєте, хто ви. Ви вирішуєте, ким бути. Як ви будете дивитися в очі своїм дітям, як ви будете дивитися в очі один одному, своїм сусідам. А ми – ваші сусіди. Ми, українці. Будьте Білоруссю, а не Росією! Цей вибір ви робите саме зараз. Саме сьогодні.
Зараз багато новин про можливі переговори України та Росії, які можуть закінчити цю війну та повернути мир усім нам. І у них часто згадують вашу столицю. Мінськ. Як майданчик для цих переговорів. Майданчик, який обирали не ми. І насправді не ви. А обирало керівництво Росії. І знову зараз пропозиція зустрітися у вас.
Чотири дні тому саме з білоруської території пішли крилаті ракети, літаки, гелікоптери, техніка. Били по наших домівках, били по наших життях. Пішла важка техніка. І це страшне дежавю. Ви знаєте, Київ атакували о 4 ранку. У когось таке почуття гумору, як у 1941 році. А ви спали, браття білоруси. А ми прокинулися. Але ви й зараз спите. А ми з цього моменту вже не лягаємо. Тому що ми боремося. Боремося за свою країну. Боремося за свою волю. Бо маємо повне на це право.
Якби з вашої території не було агресивних дій, ми могли б говорити у Мінську. У вашому місті. Коли ви були нейтральними, ми говорили у Мінську, ми багато разів зустрічалися. Так просто вірно. Так щиро. Саме так, по-сусідськи розмовляти нам. Зараз ви ще не зробили свій головний вибір. І він попереду, він повинен залежати лише від вас. Не від Росії, не від України, не від Америки, а від народу Білорусі.
Саме тому зараз ми говоримо – не Мінськ. Майданчиком можуть бути інші міста для зустрічі. Звичайно, ми хочемо миру. Ми хочемо зустрічатись, ми хочемо закінчення війни! Варшава, Братислава, Будапешт, Стамбул, Баку – це ми запропонували російській стороні.
Та й будь-яке інше місто нам підходить у країні, з території якої не летять ракети. Лише так переговори можуть бути чесними. І можуть справді закінчити війну. Щиро бажаю Білорусі знову стати тією доброю, безпечною Білоруссю, яку всі бачили ще недавно. Зробіть правильний вибір. Я впевнений, що це головний вибір вашого великого народу.
