Білоцерківська районна рада
Київська область
Малий Герб України
gov.ua Місцеве самоврядування України
  Пошук

Інформація про район

Фото без описуДата утворення:  1923 рік, 7 березня (реформовано у 2020 році)
Площа:  6,51 тис.кв.км , 23,2%  від території області
Відстані:  від м.Біла Церква до м.Києва залізницею - 80 км, автошляхом - 80 км.
Географічні дані:  район розташований в зоні лісостепу, по території району протікають 3 річки: Рось, Раставиця, Кам’янка. Найбільша ріка Рось.
Кордони:  Межує -- захід: Житомирський та Бердичівський райони Житомирської області,  Вінницький район Вінницької області, схід: Обухівський район, північ: Фастівський, Обухівський райони, південь: Уманський та Звенігородський райони Черкаської області 
Адміністративно-територіальні одиниці:  13 громад:
Білоцерківська міська
Володарська селищна
Гребінківська селищна
Ковалівська сільська
Маловільшанська сільська
Медвединська сільська
Рокитнянська селищна
Сквирська міська
Ставищенська селищна
Таращанська міська
Тетіївська міська
Узинська міська
Фурсівська сільска.
Кількість населених пунктів:  302
Чисельність населення станом на 1 січня 2013 року – 445,25 тис. осіб.

 

Коротка історична довідка

Історичне минуле міста Біла Церква та Білоцерківщини сягає 1032 року з часу, коли на берегах річки Рось Ярослав Мудрий заснував форпост Київської Русі «Юр’їв».

Сама ж назва міста Біла Церква згадується в літописах лише після 1550 року.

Документальні матеріали, що зберігаються в Державному архіві Київської області, одному з найбільших архівів України, дають можливість відслідкувати історичне минуле бувшої Київської губернії нинішньої Київської області та Білоцерківського повіту нині Білоцерківського району лише з 1782 року, є архівні дані, що саме тоді  була створена Київська губернія, до сьогодення.

Починаючи з 1846 року після ліквідації Махновського повіту, Київська губернія була розподілена на 12 повітів: Бердичівський, Васильківський (до складу якого входили волості Білоцерківщини), Звенигородський, Канівський, Київський, Липовецький, Родомишлівський, Сквирський, Таращанський, Уманський, Черкаський, Чигиринський.

Зміни, що проходили в адміністративно – територіальному поділі Київщини, свою чергу торкалися і Білоцерківщини.

Так, у 1919 році Васильківський повіт був перейменований у Білоцерківський повіт. В послідуючому, в результаті проведеного територіально – адміністративного поділу, який відбувався в 1919 – 1922 роках, на початок 1923 року в Київську губернію вже входило 14 повітів: Бердичівський, Білоцерківський, Богуславський, Звенигородський, Київський, Липовецький, Переяславський, Родомишлівський, Сквирський, Таращанський, Уманський, Черкаський, Чорнобильський, Чигиринський.

В березні 1923 року була проведена чергова адміністративна реформа в Україні, яка була направлена на укрупнення адміністративно – територіальних одиниць.

В Київській губернії на території 247 – ми волостей  було створено 111 районів, замість 14-ти повітів – 7 округ.

Після цієї реформи до складу Київської губернії входили: Білоцерківська, Бердичівська, Київська. Малинська, Уманська, Черкаська та Шевченківська округи.

В свою чергу до складу Білоцерківської округи ввійшли території з волостями Білоцерківського повіту, м. Сквира та 10 волостей Сквирського повіту, м. Тараща та 6 волостей Таращанського повіту, а також 2 волості Родомишлівського повіту, які були об’єднані в райони.

Білоцерківський район  був створений згідно з постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року у складі Білоцерківської та Трушківської волостей. Тоді ж Біла Церква стала центром Білоцерківської округи.

В червні 1925 року губернії в Україні, в т.ч. Київська, були ліквідовані.

На території бувшої Київської губернії залишилось 5 округ: Білоцерківська, Бердичівська, Київська, Уманська, Черкаська.

До складу Білоцерківської округи входило 19 районів в т.ч. Білоцерківський та Узинський.

В 1932 році в відповідності з постановою ВУЦВК та РНК УРСР від 7 лютого в Україні було створено 7 областей в т.ч. Київська область.        

На той час до Київської області увійшли 90 районів з них: 8 районів Коростинської та 4 райони Новоград-Волинської округ, а також 78 самостійних районів, які підпорядковувались безпосередньо обласному центру, серед них Білоцерківський та Узинський райони.

В Україні і в подальшому проводилися адміністративно – територіальні реформи, які, в свою чергу, торкалися як Київщини так і Білоцерківщини.

У відповідності з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року про укрупнення сільських районів у складі Київської області залишилось 12 районів в т.ч. Білоцерківський, до складу якого увійшли сільські ради Білоцерківського, Сквирського та Узинського районів.

На підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року були розукрупнені деякі райони, в наслідок чого в Київській області стало 19 районів. До жовтня 2020 року Київська область нараховувала 25 районів та 10 міст обласного підпорядкування.

Сьогодні Білоцерківський район один із найбільших та найпотужніших сільських районів столичної області, як за територією ( 1276,8 км2 ), кількістю населених пунктів (60) та чисельністю населення (50,1 тис. чол.) так і за основними показниками соціально – економічного та культурного розвитку.

Одна з наймасштабнішиих реформ – реформа децентралізації триває в Україні з 2014 року. Реформу провадять через об’єднання базових територіальних громад (міст, сіл, селищ) в укрупнені територіальні одиниці – так звані об’єднані територіальні громади (ОТГ). Відбувається процес ліквідації та  укрупнення районів.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» передбачено утворення Білоцерківського району з адміністративним центром у місті Біла Церква.

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора