Запаліть свічку пам'яті у своєму вікні 27 листопада о 16:00
Загальнонаціональну традицію ставити запалену свічу у вікні своїх осель на знак ушанування виморених голодною смертю ініціював історик, політолог, дослідник Голодомору Джеймс Мейс.
Джеймс Мейс переїхав жити в Україну, де зокрема написав: "Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: визначити час, коли кожен член цієї нації, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих".
Ми вшановуємо пам`ять людей, які стали жертвами жахливого Голодомору. 1932-1933 роки – одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, про яку десятиліттями замовчували. Голодомор забрав життя майже третини всіх жителів тодішньої України, особливо жахливих втрат зазнало селянство, та частина українців, яка в усі часи свято шанувала землю і працю на ній.
Смерть у ті роки стала звичною. Щодня в Україні гинуло більше 25 тисяч чоловік, серед яких – діти, люди похилого віку, та працездатні українці, молоді і сильні, що мали народити нове покоління. Люди сприймали смерть, як порятунок від тяжких мук.
За кількістю повідомлень про голодування, дві області – Київська і Дніпропетровська, опинилися в найтяжчому стані.
Від голодомору на Білоцерківщині померло понад 22 тис. чоловік, третина потерпілих – це діти.
Активістами району, вчителями, бібліотекарями, ветеранами, школярами зібрані сотні свідчень очевидців геноциду проти українського селянства, які передавалися з вуст у вуста, бо таке не забувається.
У кожному місті та селі Білоцерківського району споруджені символічні Хрести та пам’ятні знаки на місцях масових захоронень, сільських кладовищах.
Скорботного дня 27 листопада біля кожного з пам’ятних знаків, що є на Білоцерківщині, зберуться сивочолі й молоді люди, небайдужі серцем, вшанують пам’ять своїх родичів, а також тих, кого вже немає кому поминати.
Нехай у кожній домівці Білоцерківщини запалає свічка віри і надії.
Це - святий вогник, який зігріє душі загиблих.
Це - світло очищення задля нашого майбутнього.
